Ніхто не знає про стому.
Як включити потреби людей зі стомою в дизайн громадських просторів
Досліджували: Яна Опаленик
Редакція: Нагірняк Анастасія
У спробах перелаштуватись на нові стандарти доступності та інклюзивного середовища, дуже легко втратити пильність і вирішити, що зроблено достатньо — що нові будівельні норми задовольняють більшість потреб користувачів, а громадськість знайома з нагальними питаннями в цій сфері. Проте, концепція універсального дизайну передбачає безперервне дослідження та зміну поняття зручних умов.
Питання, яке ми хочемо порушити, не часто привертає увагу ЗМІ та не викликає бурхливих обговорень в соціальних мережах, а проте, нікуди не зникає.
Точні статистичні дані стосовно кількості людей зі стомою в Україні, на жаль, відсутні. Але за інформацією громадських організацій, які захищають права людей, що живуть зі стомою, ця цифра коливається в межах 35–50 тис. осіб.
Що таке стома?
Стома — це результат рятівного хірургічного втручання, в ході якого, тимчасово чи на постійній основі, отвір кишки виводять на передню черевну стінку для відведення кишкового вмісту або сечі. Операцію проводять через нездатність кишківника чи сечового міхура цілковито функціонувати в результаті травми, набутого або вродженого захворювання.
Особливості щоденного життя зі стомою полягають у догляді за спеціальним стомічним мішком (сечо- калоприймачем), в який збирається кишковий вміст чи сеча: заміна чи дренаж стомічного мішка, обробка стоми та шкіри навколо стоми, прання одягу в разі протікання.
Частота заміни чи дренажу стомічного мішка залежить від виду стоми і типу самого мішка. Потреба в дренажі може виникати від 1 до 10 і більше разів на день, залежно від необхідності. Така рутина вимагає ретельного планування при пересуванні, подорожах та відвідуванні громадських просторів та передбачає постійну боротьбу з відсутністю зручностей, а відповідно і дружнього до цих потреб громадського простору.
Дизайн для людей зі стомою в Японії
Найближче до бажаного устрою наблизилась Японія, де боротьба за включення потреб людей зі стомою до загального планування будівель почалась ще в 1995 році. В результаті потужного землетрусу, жителі японських міст були змушені перебратись до тимчасового притулку. Багато людей зі стомою опинились у справжній пастці, адже в притулках не було запасів стомічних мішків та зручних для заміни вбиралень.
Лідерка руху, Теруко Мураяма, публічно заявила про свою колостому і почала вимагати від місцевої влади облаштувати вбиральні в громадських просторах та тимчасових притулках під потреби людей зі стомою. Перша така вбиральна з’явилась в мерії міста Нарашиноші, а згодом і по всій Японії. З 2006 го року в Японії на законодавчому рівні вимагається облаштовувати громадські вбиральні більші за 50 м2 з урахуванням потреб людей зі стомою. Для тимчасових притулків був спроєктований спеціальний намет зі встановленим високим рукомийником та системою зливу, в якому дренаж та заміну стомічного мішка можна проводити стоячи. Також, спеціально для позначення зручної для догляду за стомою вбиральні, японська влада розробила символ людини зі стомою.
Ще одна цікава розробка Японії — це спеціальний комплексний механізм, який передбачає потреби користувача зі стомою та враховує людське різноманіття — Javamate ® UD. Його особливості:
- Можливість користуватись людям на кріслі-колісному.
- Структура не вимагає допомоги супровідника.
- Раковина здатна розташовуватись близько до живота, можна зручно покласти мішечок на стіл.
- Оскільки зручна висота залежить від типу крісла колісного (автономний тип, електричний тип), висоту можна встановлювати вільно.
- Його можуть використовувати всі представники МГН.
- Є зручне дзеркало, щоб бачити всі маніпуляції.
- Зліва і справа є гачки для особистих речей.
Javamate ® UD встановлений в Університеті Кейо, містечка Шонандай, поруч із транспортним терміналом Канагава. Проте, інсталяція таких систем є досить вартісною і коштуватиме бюджету більше ніж 8000 євро.
Доступною та раціональною за кошторисом є встановлення в кабінках/вбиральнях глибокого рукомийника з гнучким шлангом та системою зливу води. Досить часто дренаж та заміна стомічного мішка відбувається в положенні стоячи, тож така система задовольнить потреби більшості користувачів. Фото з Аеропорту Ханеда, Японія.
Основні мінуси громадських вбиралень, які найбільше впливають на комфорт:
- Брудні вбиральні. Кожен користувач зі стомою обирає для себе найзручнішу позицію для дренажу стомічного мішка — деякі з них включають опускання на одне коліно, присідання та ін., а відповідно прямий контакт з підлогою вбиральні.
- Відсутність приватності (в кабінці нема рукомийника). Після дренажу чи заміни стомічного мішка обов’язковим є очищення всіх задіяних інструментів.
- Відсутність додаткової поверхні-полички. В процес заміни мішка та дренажу задіяно багато складових, таких як очисні серветки, герметизуюча паста, новий стомічний мішок та ін., тож для зручності процесу необхідна додаткова поверхня для розташування інструментів.
- Автоматичний датчик зливу води. Датчик реагує на додаткове пересування кабіною або може спрацювати невчасно, наприклад, посеред процесу дренажу, спричинивши бризки і забруднення одягу.
- Відсутність туалетного паперу/туалетний папір надто тонкий — для запобігання бризків при проведенні дренажу поверхню води вкривають шаром паперу, якщо ж папір занадто тонкий — така стратегія не спрацює, ставши на заваді комфортному користуванню вбиральнею.
- Тісні кабінки — для комфортного догляду за стомою необхідно, щоб вбиральня була достатньо просторою: вміщала в себе місце для пакунку з речами, поличку для маніпуляцій, та простір для пересування-зміни позиції.
Дизайн-рішення, які враховують потреби людей зі стомою
Нова редакція українських ДБН — Інклюзивність будинків та споруд — не включає потреби людей зі стомою до своїх стандартів, тож ми пропонуємо до розгляду кілька критичних елементів планування, що значно впливають на комфорт цієї групи користувачів.
- Простора кабінка/вбиральня — для вільного пересування та позицій
- Гачок — щоб повісити одяг, сумочку чи торбинку з інструментами для догляду за стомою. Рекомендується встановлювати гачок на такій висоті, щоб предмети не торкалися підлоги. Британські стандарти передбачають два гачки для одягу, один на висоті 1050 мм, а другий — 1400 мм над підлогою.
- Простір для полиці — щоб дати можливість людям зі стомою легко розкласти свої речі та уникнути використання антисанітарних поверхонь. Британські стандарти пропонують встановлювати плоский зливний бачок унітазу, щоб забезпечити додаткове місце для зміни мішечка. Якщо це неможливо, то необхідна окрема полиця глибиною від 125 мм до 150 мм, шириною 400 мм і на висоті 950 мм над рівнем підлоги. Полиця має бути легкодоступна, щоб перед нею можна було стояти.
- Рукомийник (в ідеалі із гнучким шлангом) — для догляду за шкірою та стомічним мішком
- Глибокий рукомийник із гнучким шлангом та системою зливу води- для дренажу/заміни стомічного мішка та можливістю випрати речі в разі протікання мішка. Може бути обладнаний кнопкою зливу води подібно до звичайного унітазу.
- Відсутність сенсору зливу води — мануальна кнопка/важіль попередить розбризкування
- Дзеркало — для зручності в процесі догляду за стомою
- Кошик для сміття в кожній кабіні
- Потужна вентиляція
Планування вбиральні:
Елементи планування, які ми навели вище — є необхідним мінімумом для комфортного перебування в громадському просторі людей зі стомою. Проте, ці пункти в плануванні також задовольняють потреби ширшого кола користувачів, наприклад осіб з маленькими дітьми або осіб, що користуються кріслом колісним. Залишається сподіватись, що з часом подібні рішення будуть використовувати і в Україні.
